Загальноосвiтнiй лiцей № 45 iм. Р. Траугутта розпочав свою дiяльнiсть 1 вересня 1954 р. Тодi це була одинадцятирiчна початкова школа № 18 i загальноосвiтнiй лiцей Товариства Друзiв Дiтей (зазвичай її називали “Школа Товариства Друзiв Дiтей № 18”) пiд керiвництвом панi Ядвiги Пухальскої, директора школи (1954-1956).

Лiцей розташовувався на вул. Смоча 6, у новому будинку, запроектованому вiдповiдно до скандинавських взiрцiв, тому там було багато дерев’яних елементiв, якi створювали затишну атмосферу. Воля iнтенсивно розвивалася, мешканцiв ставало бiльше, зокрема найменших, тож школа швидко почала нагадувати славнозвiсну рукавичку - дiти вчилися на 3 змiни, а класи налiчували бiльше, нiж 50 учнiв.

23 березня 1957 р., ухвалою Народної Ради м. Варшави, “Школу Товариства Друзiв Дiтей № 18” було перейменовано на “Початкову школу i загальноосвiтнiй лiцей № 45”. Водночас Рада ухвалила “не змiнювати печатки i штампи у школах до того часу, коли остаточно буде усталено назви, а можливi змiни номерiв впровадити шляхом виправлень, зроблених вiд руки на готових штампах”.

12 жовтня 1958 р. “Початковiй школi та загальноосвiтньому лiцею № 45” надано iмя Ромуальда Траугутта, героя Сiчневого Повстання, а учнi отримали штандарт, який їм подарували батьки. Ця урочистiсть вiдбулася на схилах Варшавської цитаделi - на мiсцi страти Траугутта. Власне, з того дня учнi перших класiв щороку складають там присягу:

“Присягаю бути гiдним учнем Загальноосвiтнього лiцею iм. Р. Траугутта. Присягаю добре вчитися, пильнувати честi та гiдностi моєї школи. Своєю працею, наукою та ставленням учня присягаю вiрно служити Вiтчизнi”.

У тому самому роцi, ухвалою Вiддiлу освiти, наша школа отримала назву “Початкова школа i загальноосвiтнiй лiцей № 45 iм. Р. Траугутта”.

22 сiчня 1963 р., на 100-рiччя Сiчневого Повстання, “дирекцiя школи видала розпорядження учням носити значок з написом “Лiцей Ромуальда Траугутта”.

У 1964 р. початковий вiддiл вiдокремлено вiд одинадцятилiтньої школи й об’єднано з початковою школою № 170 на вул. Смоча 19. Вiд того часу учнi загальноосвiтнього лiцею № 45 iм. Р. Траугутта активiзували позалекцiйну дiяльнiсть: пластунську, комсомольську; з’явилися гуртки. Шкiльний театр Гульки Бабульки брався за складнiшi задання. Прийшов час на спортивнi досягнення та перемоги в олiмпiадах. Молодь вчилася усе краще. Лiцей посувався у напрямку десяти найкращих середнiх шкiл у Варшавi.

У 1977 р. загальноосвiтнiй лiцей № 45 iм. Р. Траугутта отримав нове примiщення i переїхав на вулицю Мила до т.зв. тисячолiткi, тобто школи, збудованої пiдчас акцiї “Тисяча шкiл на Тисячолiття Польської держави”. Ось як молодь описувала нову школу:

“Багато тут не напишеш (...) не дуже нам i сподобався будинок на Милiй. Тисячолiтка, велика, глуха, з фанерним вестибюлем (...) Куди їй до нашої, малої, приємної, затишної, в котрiй ми завжди почувалися разом. А тут на Милiй стiльки вестибюлiв, коридорiв. Однiєї перерви замало, щоб перейти зi спортивної зали до, наприклад, кабiнету фiзики”.

Щороку нова школа приймала нових учнiв, прощалася з випускниками, вiтала нових вчителiв i прощалася зi старими, змiнювала директорiв. Цi змiни не вiдбувалися часто, але пiсля того, як директор Янiна Стажицька-Гловацька (1956-1973) пiшла на пенсiю, стали регулярними. Двадцятирiччя школа святкувала пiд керiвництвом Артура Штика (1973-1978); коли школа мала двадцять пять рокiв, керували нею директор Януш Бек (1978-1984) i вiце-директор Ельжбета Пiскорська; свiй тридцятий день народження школа святкувала з директоркою Янiною Швайковською (1984-1989); тридцять п’ять и п’ятдесят п’ять урочисто вiдсвятковано пiд проводом Гражини Хлудзiнської (1989-2001), директорки, яка працювала на своїй посадi багато рокiв.

У промовi Гражини Хлудзiнської перед учнями пiдчас 45-ої рiчницi школи пролунали слова, якi стали гаслом школи:

“Школа - це не будинки,

школа - це, перш за все, учнi та вчителi,

а також зв'язок, що їх єднає”